• Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
  • Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?. . . Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.



Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.


Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.



Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.


Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.



Як пробудити у дитини інтерес до читання

  • Розігруйте з маленькою дитиною сценки з прочитаної книжки, експериментуйте з сюжетом. Нехай у Вашій грі Колобок втече від лисиці, зустрінеться з драконом або жабою. Малюйте разом з дитиною ілюстрації до прочитаного, придумуйте, як може виглядати той чи інший герой: у що він одягнений, які речі його оточують. Шукайте в житті події, аналогічні сюжетом прочитаної книги. Наприклад, якщо Ви несете гостинці бабусі, як Червона Шапочка.
  • З дитиною більш старшою порівнюйте прочитані книги зі знятими по них фільмами або мультфільмами, обговорюйте, що збігається в кіно-або телеверсії з книгою, а що-ні, що б Ви додали у фільм, з чим не згодні.
  • Учіть дитину користуватися цитатами з прочитаного. Наприклад, прочитавши «Мойдодира», умивайте свого малюка, примовляючи: «Моєму, моєму сажотруса чисто-чисто, чисто-чисто». Цитуйте підходящі до випадку вірші. У майбутньому це прикрасить і збагатить мова Вашої дитини. Завдяки цим прийомам зміст книг тісно переплітається з повсякденним життям дитини, роблячи читання чимось природним і необхідним для нього. Крім того, вони сприяють розвитку його уяви й мови.
  •  Якщо дитина вміє читати, заведіть звичку вечірнього читання, виберіть  книгу і читайте її потроху кожен вечір. Маленькій дитині читайте самі, зі старшими дітьми читайте вголос або по черзі. Таким чином можна читати і художню літературу для дорослих.
  • Якщо дитина категорично відмовляється читати  додатково, спробуйте почитати йому про те, чим він цікавиться. Наприклад, якщо він цікавиться динозаврами-читайте про динозаврів.
  • Якщо дитина увійшла у смак спільного вечірнього читання, але ніяк не хоче читати сам, підіть на маленьку хитрість. Перервавши напередодні читання на найцікавішому місці, на наступний день зверніть на сильну зайнятість і запропонуйте дитині прочитати книгу далі, а потім Вам розповісти, що сталося. Але не зловживайте своєю «зайнятістю»-дитина може зрозуміти, що таким чином Ви намагаєтеся примусити його читати. Нехай краще дитина читає разом з Вами, ніж взагалі нічого не читає. Крім того, спільне читання-це прекрасна можливість з користю провести вечір у колі сім'ї, відпочити, поспілкуватися, обговорити хвилюючі Вас питання, підібравши для читання книги з відповідною тематикою.
  • Не женіться за швидкістю читання, більше уваги приділяйте правильності прочитання слів, інтонацій та змістом. Учіть дитину переказувати, обговорювати зміст, задавайте питання,
  • Не перевантажуйте дитину щоденним читанням вголос-за даними психологів, безперервне читання вголос має займати у першокласника 8-10 хвилин, у другокласника 10 - 15 хвилин.